Ну що тобі моє кохання -
Чи гомін лісу навесні,
Зоря остання на світанні
Чи поцілунок уві сні?
Ну що тобі моє кохання,
Що не народить почуттів, Чий дотик ніжний і останній,
Чиїх відлуння зайвих слів?
Ну що тобі моє кохання -
Спокута чи найтяжчий гріх,
Чи може сіль на свіжій рані, Солодкий плач чи гіркий сміх? Ну що тобі моє кохання -
Тінь пальців на твоїх вустах
Чи вітер прохолодний, ранній,
Що спочиває на плечах?
Ну що тобі моє кохання -
Твій тяжкий і жаданий хрест,
Молитва щира і старанна
Чи непрочитаний сонет?
Ну що тобі моє кохання -
Забутий, непотрібний сон,
Що тане в ранішнім тумані,
Чи важкість тернових корон?
Ну що тобі моє кохання -
Над прірвою ночей політ,
Душі криваве покарання
Чи на воді непевний слід?
Ну що тобі моє кохання -
Небес блакитна височинь,
Відвертий погляд на прощання
Чи голос у душі:»Покинь…»?
Ну що тобі моє кохання -
Той крик останній журавля,
Що мов вражаюче зізнання
Вбирає восени земля?
Ну що тобі моє кохання -
Осінній монотонний дощ,
Жагуче полум’я бажання
Чи тільки тінь твоїх тривог?
Ну що тобі моє кохання?
Ну що тобі моя любов?
І я повторюю питання,
Звертаючись до тебе знов:
НУ ЩО ТОБІ МОЄ КОХАННЯ?