Які дивні та лагідні очі,
Зігрівають, зціляють теплом,
Навіть, якщо сніги за вікном,
Променисті ці очі жіночі...

В них душа, світла, ніжна журба,
В них вірші, тільки хто прочитає?
Тільки той, хто без тями кохає,
Хто дарує їм спів журавля...

Зорі в небі, троянди з росою,
Поцілунки гарячі, п'янкі,
Щоб вони лиш світились з любові,
Та й ніколи не були сумні...